Кодеин Purple Drank Старый Оскол

Ало, друзья! Мы сегодня говорим о самых крутых и неразлучных вещах в моей жизни - закладках и димедроле! А еще я расскажу, как из-за своих фейков про армию РФ меня выгнали из института. Давайте начнем!

Как-то раз, я шел по улице и увидел, как парень странно себя ведет. Бегает туда-сюда, постоянно ковыряется в карманах. Ну я такой, нащупал интересную тему для флейма, решил поговорить с ним. Подошел, спросил: "Чувак, ты что делаешь?". Он на меня светлыми глазами посмотрел и сказал: "Брат, ищу свои закладки". Я, конечно, понял, что он не о книгах и не о сайтах говорит. Он про наркоту. Вот тут-то и началось самое интересное.

Я, как настоящий любитель экспериментов, решил попробовать эту штуку. Договорились с парнем, он порекомендовал мне надежного дилера. Договорился, встретились, я купил две закладки. Как только домой пришел, уже ломился их испытать. Взял одну и стал мазаться. Ощущения были фантастические! Вся жизнь казалась прекрасной, а проблемы растворились в воздухе. Но это только первый шаг, друзья. Потом начался настоящий марафон.

С каждым днем я все больше мазался. Закладки стали моими лучшими друзьями. Все свободное время проводил в обществе этого сладкого наркотика. Чувствовал себя непобедимым, всемогущим, как супергерой из фильма. И тут я решил, что моя судьба - в армии РФ.

Я рассказывал всем подряд, как я круто подготовился к призыву. Рассказывал про бесконечные тренировки, строгие наставления и опасные миссии. Ребята в институте меня уже с уважением называли "солдатом". Но проблема была в том, что все это были всего лишь фейки.

Когда наступил день призыва, я понял, что вскрываются все мои ложные истории. Оказалось, что таких слабых и несостоятельных флопов, как я, в армию не берут. Я был разочарован до глубины души. И это была только начало.

Как только я вернулся в институт, меня вызвали к директору. Все произошло очень быстро - директор сурово посмотрел на меня и сказал: "Такие фейки про армию РФ - это несерьезно. Ты выбрал неправильный путь, парень. Тебя отчисляют". Я был готов к тому, что меня могут наказать, но не ожидал такого радикального решения.

С тех пор моя жизнь изменилась кардинально. Я потерял друзей, возможность получить образование и стала еще одной историей о провале. Но, знаете, я не сдаюсь. Я понял, что нужно искать новые вещи, увлечения и цели.

Да, закладки и димедрол остались в моем прошлом. Я осознал, что прежняя зависимость только мешала мне развиваться и достигать новых вершин. Я начал искать новые круги общения, ставить реальные цели и двигаться к их осуществлению.

Если у вас случилась похожая ситуация, не отчаивайтесь. Давайте не зацикливаться на наркотиках и пустых разговорах. Давайте строить свою собственную жизнь и идти к светлому будущему! Главное - не сдаваться и двигаться вперед. Так что не бойтесь сделать шаг в новое и неизведанное. Жизнь полна возможностей и приключений, а мы сами создаем свою уникальную историю.

Всем мирного неба и ярких эмоций!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.